| Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Обстеження ризику фіброзу печінки з показником FIB-4 ≥1,3
У діагностиці різних захворювань печінки важливе місце займає обстеження ризику фіброзу, оскільки розвиток фіброзу може призвести до тяжких ускладнень і навіть цирозу печінки. Одним з методів вторинного оцінювання ризику фіброзу є використання шкали FIB-4. Якщо результат цієї шкали виявиться рівним або вищим за 1,3, важливо вчасно обрати правильний метод обстеження для подальшої діагностики.
Один із варіантів для виконання у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки з показником FIB-4 ≥1,3 – це транзієнтна еластографія (контрольована еластографія). Цей метод дозволяє неінвазивно визначити ступінь жорсткості печінки за допомогою звуку. Основним перевагою цього методу є відсутність необхідності у виконанні інвазивних процедур, таких як біопсія печінки, що дозволяє уникнути болю, ризику ускладнень та тривалого відновлення пацієнта після процедури.
Іншим варіантом для оцінки ступеня фіброзу печінки є NALFD Fibrosis Score (NFS). Цей метод базується на клінічних та біохімічних факторах, таких як вік, індекс маси тіла, глікемічний профіль та інші. NFS є неінвазивним методом, що вимірює ризик наявності фіброзу та цирозу печінки.
Біопсія печінки є інвазивним методом і рекомендується використовувати лише у випадках, коли інші методи обстеження не надали чіткого результату або якщо пацієнт має інші показання для цієї процедури.
Отже, на основі представлених даних найбільш правильним варіантом обстеження ризику фіброзу печінки при показнику FIB-4 ≥1,3 є транзієнтна еластографія, оскільки вона є неінвазивною та безпечною процедурою.
Оставить ответ