| Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Метод обстеження для вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки, якщо FIB-4 ≥1,3
У випадках, коли результат шкали FIB-4 показує значення ≥1,3, існує потреба у додатковому обстеженні для оцінки ризику фіброзу печінки. Один із найбільш ефективних методів, який рекомендується в таких ситуаціях, є транзієнтна еластографія.
Транзієнтна еластографія – це неінвазивний метод оцінки жорсткості печінки, який дозволяє отримати інформацію про ступінь фіброзу. Під час процедури пацієнт розташовується на лікарняному ліжку, а лікар наносить спеціальний датчик на шкіру в області печінки. За допомогою ультразвукових хвиль вимірюється жорсткість тканини, і результат обробляється спеціальною програмою.
У порівнянні з біопсією, транзієнтна еластографія не потребує втручання внутрішньої органіки та має менше ризику ускладнень. Крім того, цей метод є швидким, безболісним і дозволяє отримати об’єктивні результати.
Щодо інших варіантів, МРТ печінки може бути корисним у деяких випадках, але він не є прямим методом визначення фіброзу. NALFD Fibrosis Score (NFS) також може надати інформацію про ризик фіброзу, але в разі FIB-4 ≥1,3, транзієнтна еластографія залишається більш обґрунтованим вибором.
Отже, у випадку, коли показник шкали FIB-4 дорівнює або більше 1,3, найбільш правильним методом обстеження для вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки є транзієнтна еластографія.
Оставить ответ