ЯКИЙ МЕТОД ОБСТЕЖЕННЯ ПОТРІБНО ВИКОНАТИ У МЕЖАХ ВТОРИННОГО ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКУ ФІБРОЗУ ПЕЧІНКИ, ЯКЩО ПОКАЗНИК ШКАЛИ FIB-4 ≥1,3?

Яка відповідь є правильною?

• Біопсію печінки
• МРТ печінки
• Транзієнтну еластографію
• NALFD Fibrosis Score (NFS)

Метод обстеження при показнику FIB-4 ≥1,3 для вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки

Фіброз печінки є серйозним ускладненням, яке може виникнути у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки. Для оцінювання ступеня фіброзу і визначення ризику прогресування захворювання важливо вчасно і правильно діагностувати цей стан. Один з широко використовуваних методів вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки є шкала FIB-4.

Якщо показник шкали FIB-4 ≥1,3, то важливо виконати подальше обстеження для об’єктивної оцінки ступеня фіброзу печінки. У цьому випадку найбільш оптимальним методом обстеження є транзієнтна еластографія (TE) або ж інша неінвазивна методика вимірювання жорсткості печінки, наприклад FibroScan.

Транзієнтна еластографія є безболісним, неінвазивним методом, який дозволяє точно виміряти ступінь фіброзу печінки шляхом оцінки її жорсткості. Цей метод є швидким і ефективним, дозволяючи отримати об’єктивні дані про стан печінки без необхідності проведення біопсії.

Хоча біопсія печінки також може надати детальну інформацію про стан органу, вона є інвазивним методом, пов’язаним з ризиком ускладнень. У разі, коли можливо застосувати неінвазивні методи, такі як TE, вони є відповіднішими і безпечнішими для пацієнтів.

Отже, відповідно до сучасних підходів до вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки за показником FIB-4 ≥1,3, найбільш правильним методом обстеження є транзієнтна еластографія.

• Біопсія печінки
• МРТ печінки
• Транзієнтна еластографія
• NALFD Fibrosis Score (NFS)