ЩО ТАКЕ СОЛЬОВИЙ ДІАТЕЗ

Сольовий діатез

Сольовий діатез – це порушення обміну речовин, яке характеризується відкладенням солей у різних органах і тканинах організму. Солі, що накопичуються, можуть бути різного складу: уратний, оксалатний, фосфатний або карбонатний.

Причини та фактори ризику

Точні причини виникнення сольового діатезу досі повністю не вивчені. Однак існує ряд факторів, які можуть сприяти його розвитку:

* Спадкова схильність
* Нездорове харчування, багате на білок, вуглеводи та солі
* Порушення водно-сольового обміну
* Захворювання нирок і печінки
* Інфекційні захворювання
* Стреси та емоційні перевантаження

Типи сольового діатезу

Залежно від складу солей, що накопичуються, розрізняють такі типи сольового діатезу:

* Уратний діатез: Відкладення солей сечової кислоти (уратів) у нирках, сечовому міхурі та суглобах.
* Оксалатний діатез: Накопичення солей щавлевої кислоти (оксалатів) у нирках, сечоводах та інших органах.
* Фосфатний діатез: Відкладення солей фосфорної кислоти (фосфатів) у сечовивідних шляхах та інших органах.
* Карбонатний діатез: Накопичення солей карбонатної кислоти (карбонатів) у нирках та інших органах.

Симптоми

Симптоми сольового діатезу можуть бути різноманітними залежно від типу діатезу та локалізації відкладень солей:

* Уратний діатез: Біль у попереку, часте сечовипускання, наявність каменів у нирках або сечовому міхурі, біль у суглобах.
* Оксалатний діатез: Біль у попереку, сечовипускання з домішками крові, наявність каменів у нирках, запалення сечового міхура.
* Фосфатний діатез: Запалення сечового міхура, часте сечовипускання, наявність каменів у сечовому міхурі.
* Карбонатний діатез: Запалення нирок, часте сечовипускання, наявність каменів у нирках.

Діагностика

Діагностика сольового діатезу зазвичай включає:

* Аналіз крові та сечі
* Ультразвукове дослідження нирок та сечовивідних шляхів
* Добова сечова проба на солі

Лікування

Лікування сольового діатезу спрямоване на усунення причинного фактора, нормалізацію обміну речовин та запобігання утворенню відкладень солей:

* Дієта, що обмежує споживання продуктів, багатих на солі та сприяють накопиченню солей в організмі.
* Прийом медикаментів, що розчиняють або виводять солі з організму.
* У разі утворення каменів – хірургічне втручання.

Профілактика

Профілактика сольового діатезу включає:

* Здорове харчування, багате на фрукти, овочі та цільнозернові продукти.
* Оптимальний водний режим.
* Регулярні фізичні навантаження.
* Уникнення стресів та емоційних перевантажень.
* Систематичні медичні огляди та обстеження для раннього виявлення та лікування порушень обміну речовин.

Запитання 1: Що таке сольовий діатез?

Відповідь: Сольовий діатез – це патологічний стан організму, який характеризується підвищеним утворенням та відкладенням солей у тканинах і органах. Він розвивається внаслідок порушення обміну речовин, зокрема водно-сольового.

Запитання 2: Які причини виникнення сольового діатезу?

Відповідь: Причини сольового діатезу можуть бути різноманітними, але основними є:

• Неправильне харчування (надмірне споживання солі, продуктів, багатих на щавлеву кислоту)
• Порушення функції нирок
• Хронічні захворювання обміну речовин (цукровий діабет)
• Генетична схильність

Запитання 3: Які симптоми сольового діатезу?

Відповідь: Симптоми сольового діатезу можуть варіюватися залежно від типу солей, які відкладаються в організмі:

• Уратний діатез: біль у суглобах, нирках
• Оксалатний діатез: неприємні відчуття в попереку, сечовивідних шляхах, нирках
• Фосфатний діатез: м'язові болі, слабкість

Запитання 4: Як діагностується сольовий діатез?

Відповідь: Діагностика сольового діатезу включає:

• Збір анамнезу
• Фізикальне обстеження
• Загальний і біохімічний аналізи крові
• Аналіз сечі (в тому числі проба Зимницького)
• УЗД нирок, сечового міхура

Запитання 5: Як лікується сольовий діатез?

Відповідь: Лікування сольового діатезу спрямоване на корекцію обміну речовин та усунення причин, що його викликали:

• Дієтотерапія (обмеження солі, продуктів з високим вмістом щавлевої кислоти)
• Медикаментозна терапія (спазмолітики, діуретики)
• Фізіотерапія (електрофорез з магнієм, гідротерапія)
• У випадках тяжкої обструкції сечових шляхів може знадобитися хірургічне втручання