Складений іменний присудок
У граматиці української мови складений іменний присудок є особливою формою присудка, який складається з двох частин: іменної та дієслівної зв’язки. Іменна частина виражає основне значення присудка, тоді як дієслівна зв’язка вказує на тимчасову чи модально-оцінну характеристику предикативного означення.
Структура складеного іменного присудка
Складений іменний присудок має таку структуру:
* Іменна частина: Виражається іменником, прикметником, займенником або числівником. Вона позначає ознаку, властивість, стан або якість суб’єкта.
* Дієслівна зв’язка: Виражається дієсловами-зв’язками бути, бувати, ставати, робитись, здаватися, уявлятися, вважатися, зватися, називатися, мати та іншими. Вона вказує на відношення між суб’єктом і його предикативною ознакою.
Іменна частина та дієслівна зв’язка можуть поєднуватися в різних варіантах:
* номінативне поєднання: Іменна частина виражена іменником у називному відмінку, а зв’язка — дієсловом бути. Наприклад: Це мій будинок.
* атрибутивне поєднання: Іменна частина виражена прикметником, а зв’язка — дієсловом бути. Наприклад: Вона була гарна.
* предикативне поєднання: Іменна частина виражена займенником або числівником, а зв’язка — дієсловом бути. Наприклад: Це я.
Типи складених іменних присудків
За значенням іменна частина складеного іменного присудка може бути:
* означально-буттєвим: Вказує на ознаку суб’єкта, яка є незмінною і характеризує його постійну або тимчасову властивість. Наприклад: Він є інженером.
* оцінно-буттєвим: Висловлює оцінку суб’єкта або його стану. Наприклад: Твій малюнок чудесний.
* порівняльно-буттєвим: Вказує на подібність або відмінність суб’єкта від іншого предмета. Наприклад: Вона схожа на сестру.
* утверджувально-буттєвим: Підтверджує наявність ознаки або стану. Наприклад: Це справді правда.
Функції складеного іменного присудка
Складений іменний присудок виконує такі функції в реченні:
* Описує ознаку, властивість або стан суб’єкта.
* Висловлює ставлення мовця до предмета мови.
* Служить для ідентифікації суб’єкта.
* Виділяє найважливішу характеристику суб’єкта.
Приклади речень зі складеними іменними присудками
* Львів є культурною столицею України. (означально-буттєвий)
* Ця книга дуже цікава. (оцінно-буттєвий)
* Колір на моніторі мого комп’ютера здається занадто яскравим. (порівняльно-буттєвий)
* Це справжнісінький шедевр. (утверджувально-буттєвий)
Відмінність від простих іменних присудків
Складений іменний присудок відрізняється від простого тим, що має дві частини: іменну і дієслівну зв’язку. У простому іменному присудку іменна частина виражається однією лексемою (іменником, прикметником, займенником або числівником), а роль дієслівної зв’язки виконує нульова зв’язка. Наприклад: Я лікар. (простий іменний присудок)
Запитання 1:
Що являє собою складений іменний присудок?
Відповідь:
Складений іменний присудок – це особлива форма присудка, яка складається з двох компонентів: дієслова-зв'язки та іменної частини. Дієслово-зв'язка виражає граматичне значення присудка (час, особу, число), а іменна частина – лексичне.
Запитання 2:
Які дієслова-зв'язки використовуються в складеному іменному присудку?
Відповідь:
У складеному іменному присудку використовуються дієслова-зв'язки "бути", "здаватися", "ставати", "ставатись", "робитися", "виявлятися", "уявлятися", "вважатися".
Запитання 3:
Якими частинами мови може бути виражена іменна частина складеного іменного присудка?
Відповідь:
Іменна частина складеного іменного присудка може бути виражена:
- Іменником: "Правда на нашому боці".
- Прикметником: "Вона була дуже вродлива".
- Дієприкметником: "Кімната була провітрена".
- Інфінітивом: "Моєю мрією було стати лікарем".
Запитання 4:
Яка роль іменного компонента у складеному іменному присудку?
Відповідь:
Іменний компонент складеного іменного присудка визначає основну семантику присудка і вказує на ознаку чи стан підмета: його властивість, якість, професію, соціальний статус тощо.
Запитання 5:
У чому полягає особливість синтаксичної функції складеного іменного присудка?
Відповідь:
Складений іменний присудок, на відміну від простого присудка, виконує подвійну синтаксичну функцію:
- Як частина присудка, він погоджується з підметом у роді, числі та відмінку.
- Як іменна частина, він виступає в реченні як другорядний член (найчастіше – прикладка або обставина).
Оставить ответ