Що таке 39 стаття?
39 стаття є частиною книги символічних віросповідань, що належить Церкві Англії та до якої входить 39 релігійних доктрин. Ці статті були складені в 1563 році як реакція на Тридентський собор, який був скликаний Католицькою церквою для реагування на протестантську Реформацію.
Головні положення
39 стаття підсумовує основні вірування англіканської церкви, зокрема:
- Святе Письмо – єдине джерело божественного авторитету.
- Католицька церква не є єдиною істинною церквою, а є просто однією з багатьох церков.
- Оправдання перед Богом досягається лише вірою у заслуги Ісуса Христа, а не добрими справами.
Релігійна терпимість
На відміну від багатьох інших віросповідань того часу, 39 стаття була відносно толерантною. Вона визнавала, що можуть існувати інші точки зору, які не відповідають доктрині англіканської церкви, і що люди не повинні піддаватися гонінням за свої переконання.
Заперечення доктрини папства
Одним з ключових аспектів 39 статті є її відкидання доктрини папства, яка стверджує, що Папа Римський є єдиним головою Церкви. Стаття стверджує, що всі єпископи рівні і що Папа не має особливого авторитету над іншими.
Вплив на англіканство
39 стаття продовжує відігравати важливу роль в англіканстві. Вона є одним з фундаментальних документів церкви і продовжує визначати її основні вірування. Стаття також вплинула на інші протестантські конфесії, такі як пресвітеріанство та методизм.
Зміни та обговорення
Хоча 39 стаття залишається офіційним документом Церкви Англії, за століття вона зазнала певних змін та обговорень. Деякі англіканці розглядають статтю як менш зобов’язуючу, ніж це було в минулому, і що вона повинна бути переглянута, щоб відображати сучасні погляди.
39 стаття є важливим документом, який допоміг сформувати вірування англіканської церкви. Вона підкреслює владу Святого Письма, заперечує доктрину папства і просуває релігійну терпимість. Стаття залишається впливовою в англіканстві і досі обговорюється та переглядається сучасними богословами.
Стаття 39
Стаття 39 є однією зі статей Тридцяти дев'яти статей — офіційного віросповідання Англіканської церкви. Вона була прийнята в 1571 році і з того часу не змінювалась.
Зміст статті
Стаття 39 описує основні догмати англіканського віровчення, у тому числі:
- Святе Письмо як єдиний авторитет у питаннях віри і доктрини
- Милосердя і виправдання вірою в Ісуса Христа
- Необхідність добрих справ для спасіння
- Святі таїнства хрещення та причастя
- Свобода волі та її вплив на спасіння
- Необхідність молитов і поклоніння Богу
- Таїнство тіла та крові Христа в євхаристії
- Останній суд і майбутнє покарання або нагорода
Тлумачення статті
Стаття 39 є предметом численних дебатів і тлумачень серед вчених і богословів. Основні розбіжності в тлумаченні стосуються:
- Природи добрих справ і їх ролі в спасінні
- Присутності Христа в євхаристії
- Ступеня впливу людської волі на спасіння
Вплив статті
Стаття 39 справила значний вплив на англіканську теологію та літургію. Вона стала основою для формулювання інших віросповідань, зокрема Вестмінстерського сповідання віри (1646) і Декларації Ламбета (1868). Стаття продовжує відігравати важливу роль у сучасній англіканській церкві, формуючи її вірування та практику.
Історичний контекст
Стаття 39 була прийнята в період Реформації, коли англіканська церква намагалася дистанціюватися від римського католицизму. Стаття була покликана забезпечити чітко визначене і помірне викладення англіканського віровчення, аби задовольнити як протестантських, так і католицьких прихильників всередині церкви.
Значення статті сьогодні
Стаття 39 залишається центральним документом англіканської теології. Вона надає основу для діалогу та співпраці з іншими християнськими конфесіями, а також забезпечує постійне джерело натхнення і керівництва для віруючих. Хоча інтерпретація статті може варіюватися, її основні принципи продовжують формувати віру англікан.
Думки експертів
Експерт: доктор Джон Сміт, професор права
Стаття 39 є положенням Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), яка захищає право на свободу слова. Вона визначає, що кожен має право на свободу слова, що включає свободу висловлювання поглядів, отримання та поширення інформації та ідей без втручання держави та незалежно від кордонів.
Проте ця свобода підлягає певним обмеженням, включаючи ті, що викладені в статті 39. Ці обмеження призначені для захисту певних законних інтересів суспільства, таких як національна безпека, територіальна цілісність або громадський порядок.
Стаття 39 встановлює, що обмеження свободи слова дозволяються лише в тому випадку, якщо вони:
- Прописані законом;
- Переслідують законну мету;
- Необхідні в демократичному суспільстві.
Законність обмежень означає, що вони повинні бути чітко визначені в чинному законодавстві. Законна мета обмежень може включати захист національної безпеки, громадського порядку, здоров'я або моралі.
Необхідність в демократичному суспільстві є ключовим критерієм. Це означає, що обмеження повинні бути пропорційними перевагам, які вони намагаються захистити, і що немає менш обмежувальних засобів, які могли б досягти тієї самої мети.
Окрім загальних обмежень, викладених у статті 39, існують певні конкретні винятки з права на свободу слова. Наприклад, стаття 39 не захищає висловлювання, що підбурюють до ненависті, порнографію або висловлювання, які становили б явну загрозу національній безпеці.
У висновку, стаття 39 ЄКПЛ захищає право на свободу слова, але також визнає певні законні обмеження цього права. Ці обмеження призначені для забезпечення того, щоб свобода слова не зловживалася на шкоду іншим важливим інтересам суспільства.
Відповіді на питання
Запитання 1:
Що охоплює стаття 39 Конституції України?
Відповідь:
Стаття 39 Конституції України гарантує свободу віросповідання, тобто право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, вільно здійснювати релігійні обряди та ритуали, засновувати релігійні організації, поширювати релігійні переконання та проводити просвітницьку роботу.
Запитання 2:
Чи обмежує стаття 39 право на критику релігії?
Відповідь:
Ні, стаття 39 не обмежує право на критику релігії або релігійних організацій. Однак така критика не повинна порушувати права та свободи віруючих, зокрема їхні релігійні почуття та переконання.
Запитання 3:
Які гарантії надає стаття 39 для релігійних організацій?
Відповідь:
Релігійним організаціям стаття 39 гарантує юридичну рівність між собою та іншими організаціями, право володіти майном, самостійно керувати своїми справами, здійснювати видавничу, благодійну та місіонерську діяльність, а також вільно підтримувати контакти з іншими релігійними організаціями.
Запитання 4:
Як держава співпрацює з релігійними організаціями?
Відповідь:
Відповідно до статті 39, держава поважає і підтримує співпрацю з релігійними організаціями, допомагає їм у реалізації їхніх благодійних та освітніх програм, а також сприяє розвитку діалогу між релігіями та просвітницької роботи серед громадян.
Запитання 5:
Чи дозволяє стаття 39 примусову релігію?
Відповідь:
Ні, стаття 39 категорично забороняє примусову релігію в будь-якій формі. Ніхто не може бути примушений до сповідування певної релігії або до виконання релігійних обрядів чи ритуалів проти його волі.
Оставить ответ