КОЛИ ПИШЕМО Е А КОЛИ И

Є та И в українській мові

Українська мова багата на літери, які можуть позначати один і той же звук. До таких літер належать “е” та “и”. Правила написання цих літер є досить простими, хоча й мають деякі винятки.

Правило 1: Після приголосних

Після приголосних зазвичай пишеться “и”, якщо звук наближається до [и] (близький до російського “ы”), а “е” — якщо звук наближається до [е].

* Після дзвінких приголосних пишеться “и”: дикий, зима, липа
* Після глухих приголосних пишеться “е”: село, перо, вечеря

Правило 2: Після шиплячих

Після шиплячих (“ж”, “ч”, “ш”, “щ”) завжди пишеться “и”: жили, чижик, шишка, щирий

Правило 3: У коренях слів

У коренях слів пишеться та буква, яка є в споріднених словах:

* “е”: день — денний
* “и”: ніч — нічний

Правило 4: У суфіксах

У більшості суфіксів пишеться “и”, а в суфіксах “-еньк-“, “-енький”, “-есеньк-“, “-есенький” — “е”:

* “и”: лисий, кошик, книжка
* “е”: м’якенький, біленький

Правило 5: У закінченнях

У закінченнях іменників, прикметників і займенників пишеться “е”, а в закінченнях дієслів і прислівників — “и”:

* Іменник: поле, море, стіна
* Прикметник: великий, синій, добрий
* Займенник: тебе, мене, себе
* Дієслово: робити, ходити, співати
* Прислівник: добре, тихо, швидко

Винятки

Існують деякі винятки з перелічених правил. До них належать:

* Слова іншомовного походження: рецепт, сирена, жирафа
* Власні назви: Київ, Миколаїв, Полтава
* Ненаголошені “е” в коренях слів: сестриця, метелик, печера
* Кілька слів із коренем “-верт-” і “-держ-“: перемога, вернути, держава
* Слова з чергуванням “е” і “и”: день — дінь, веселий — весело

Для того, щоб правильно писати слова з “е” та “и”, рекомендується запам’ятовувати споріднені слова, звертатися до словника або використовувати спеціальні онлайн-ресурси.

Запитання та відповіді про "коли пишемо е а коли и":

1. Коли пишемо "е" після шиплячих (ж, ч, ш, щ)?

Відповідь: Після шиплячих пишемо "е" у таких випадках:

• У закінченнях іменників І відміни (вікно, поле, вулице)
• У закінченнях дієслів II дієвідміни (пише, дише, кресле)
• У прислівникових формах (гаряче, швидко, темніше)
• У словах іншомовного походження (жанр, желе, журі)

2. Коли пишемо "е" після інших приголосних?

Відповідь: Після інших приголосних пишемо "е" у таких випадках:

• У ненаголошених складах (береза, зелений, весна)
• У відкритих складах (вересень, лелека, пенал)
• У дифтонгах (яєчня, дієта, п'єса)
• У суфіксах іменників (-ець, -ень, -тель) та прикметників (-евий, -ечий)

3. Коли пишемо "и" після шиплячих (ж, ч, ш, щ)?

Відповідь: Після шиплячих пишемо "и" у таких випадках:

• У закінченнях множини іменників ІІ відміни (вулиці, поля, вікна)
• У прикметниках (швидкий, гарячий)
• У суфіксах дієслів (-ити, -іти) та іменників (-ик, -иця)

4. Коли пишемо "и" після інших приголосних?

Відповідь: Після інших приголосних пишемо "и" у таких випадках:

• У наголошених закритих складах (дитина, лисиця, вишня)
• У дифтонгах (дім, вітер, сіно)
• У суфіксах іменників (-ин, -ище) та прикметників (-ий)
• У закінченнях дієслів I дієвідміни (-ити, -іти)

5. Як відрізнити слова, що пишуться з "е" від слів, що пишуться з "и"?

Відповідь: Для того, щоб відрізнити слова, що пишуться з "е" від слів, що пишуться з "и", потрібно:

• Зробити перенос (наприклад, пере-мога – пишемо "е")
• Зіставити з однокорінним словом (наприклад, лі-то – літній – пишемо "и")
• Запам'ятати винятки та правила написання слів з "е" та "и"