ЧОМУ В ПАСПОРТІ УКРАЇНИ НЕМАЄ НАЦІОНАЛЬНОСТІ

У паспорті громадянина України відсутній запис про національність особи з кількох причин:

Історичні чинники:

Після розпаду Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності у 1991 році було ухвалено рішення не включати графу про національність до паспорта. Цей був покликаний створити єдину політичну націю без внутрішніх поділів на етнічній основі. Влада прагнула уникнути конфліктів, пов'язаних з національною ідентичністю, які розпалили напруження в інших країнах.

Правові міркування:

Українське законодавство захищає права кожного громадянина незалежно від його національності. У Конституції зазначено, що громадяни України є рівними перед законом і не можуть піддаватися дискримінації за ознакою національності або будь-якої іншої ознаки. Відсутність графи про національність у паспорті допомагає забезпечити рівність усіх громадян перед законом.

Повага до багатоетнічного складу:

Україна є багатоетнічною країною з різноманітним населенням. Включення графи про національність у паспорти могло б призвести до категоризації людей і створення потенційних підстав для непорозумінь і дискримінації. Відсутність такої графи захищає права всіх громадян, незалежно від їх культурної чи етнічної приналежності.

Усунення стереотипів:

Паспорт є офіційним документом, що підтверджує ідентичність особи. Його використання для визначення національності може створити і підсилити стереотипи, пов'язані з етнічною приналежністю. Без граф про національність паспорти допомагають побороти такі стереотипи і забезпечують, щоб люди оцінювалися на основі їхньої поведінки, а не на основі їхньої етнічної приналежності.

Захист особистих даних:

Національність є особистим питанням, і запис про неї в паспорті може призвести до порушення конфіденційності. Відсутність такої графи захищає право особи на конфіденційність і запобігає потенційному зловживанню інформацією про національність у дискримінаційних цілях.

Таким чином, відсутність графи про національність у паспорті громадянина України є наслідком історичних, правових і соціальних міркувань. Це допомагає створити єдину політичну націю, захищає права громадян, поважає багатоетнічний склад країни, усуває стереотипи та захищає право на конфіденційність.

Відсутність національності у паспорті України

Національність громадян України не вказується у паспорті, оскільки це є складовою реалізації принципу рівності всіх громадян незалежно від їх етнічної приналежності.

Історія відмови від графи "національність" в українських документах сягає часів Радянського Союзу, коли влада прагнула створити єдину радянську націю шляхом асиміляції етнічних груп. Після розпаду Радянського Союзу і здобуття Україною незалежності, нова Конституція встановила принцип рівності всіх громадян незалежно від національності та заборонила будь-яку дискримінацію за етнічною ознакою (стаття 24).

Цей принцип був закріплений і в Законі України "Про громадянство України" (2001 р.), де зазначається, що громадяни України рівні в правах незалежно від національного походження, і дані про національність не вносяться до паспорта громадянина України.

Відмова від вказівки національності у паспорті має ряд переваг:

• Забезпечення рівних прав усім громадянам: відсутність інформації про національність дозволяє уникнути дискримінації та сприяє створенню суспільства, де всі громадяни мають рівні можливості незалежно від їх етнічного походження.
• Захист від дискримінації: відсутність графи "національність" у паспорті ускладнює потенційну дискримінацію за етнічною ознакою в сферах працевлаштування, житла та інших.
• Повага до етнічного та культурного різноманіття: Україна є багатоетнічною країною, де проживають представники понад 100 національностей. Відмова від вказівки національності у паспорті є визнанням цього різноманіття та повагою до етнічної самоідентифікації кожного громадянина.

Водночас, відсутність інформації про національність у паспорті може створювати певні труднощі в деяких ситуаціях, таких як:

• Статистичні дані: ускладнюється збір надійних статистичних даних про етнічний склад населення країни.
• Отримання громадянства: для деяких країн при оформленні громадянства може вимагатися вказівка національності.
• Збереження культурної спадщини: відсутність інформації про національність може ускладнити дослідження історії та культури етнічних груп.

Незважаючи на ці міркування, більшість українських громадян підтримують відсутність графіки "національність" у паспорті. Опитування 2019 року показало, що 72% українців вважають, що національність не слід вказувати у паспорті.

Відмова від вказівки національності у паспорті є важливим ом у досягненні рівності та створення інклюзивного суспільства в Україні. Це сприяє захисту прав усіх громадян, незалежно від їх етнічного походження, і підкреслює спільну цінність громадянства та приналежності до єдиної держави.

Думки експертів

Костянтин Бондаренко, кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Чому в паспорті України немає національності?

Відсутність графи "Національність" у паспорті України зумовлено кількома важливими причинами:

1. Принцип недискримінації та рівності громадян:

Україна є демократичною державою, яка дотримується принципів недискримінації і рівності всіх громадян перед законом. Графа "Національність" могла б створити штучне розділення між громадянами, що суперечило б цим принципам.

2. Збереження національної єдності:

Україна є багатонаціональною країною, в якій проживають представники різних етнічних груп. Включення графи "Національність" могло б призвести до розпалювання міжетнічних конфліктів і поставити під загрозу національну єдність.

3. Відповідність європейським стандартам:

Україна прагне інтегруватися до європейських та євроатлантичних структур. У багатьох розвинених країнах графа "Національність" у паспортах відсутня, оскільки вона не є необхідною для ідентифікації особистості та реалізації прав громадян.

4. Захист приватної інформації:

Включення графи "Національність" може бути розцінене як порушення права на приватне життя. У деяких випадках люди можуть не бажати розкривати свою національну приналежність через страх дискримінації або утисків.

5. Практичні міркування:

Існує багато випадків, коли графа "Національність" може заплутати і створити юридичні проблеми. Наприклад, особи, які мають подвійне громадянство, можуть перебувати в невизначеному становищі щодо своєї національності.

На відміну від багатьох інших країн, Україна вирішила відмовитися від графи "Національність" у паспортах. Це рішення відображає зобов'язання держави щодо недискримінації, захисту національної єдності та відповідності міжнародним стандартам.

Відповіді на питання

Запитання 1: Чому в українському паспорті не вказано національність громадянина?

Відповідь: У Конституції України та законодавстві відсутнє поняття "національність". Замість цього використовується поняття "громадянство". Громадянство визначає приналежність особи до держави Україна, а не до певної національної групи.

Запитання 2: Яке значення має відсутність графі про національність у паспорті?

Відповідь: Відсутність графі про національність свідчить про рівність усіх громадян України перед законом, незалежно від їхньої національної належності. Це сприяє побудові толерантного та багатокультурного суспільства.

Запитання 3: Чи можна самостійно визначити свою національність, незважаючи на відсутність її в паспорті?

Відповідь: Так, громадяни України мають право на визначення власної національної приналежності і можуть самостійно ідентифікувати себе з тією чи іншою національною групою. Однак ця інформація не вноситься до паспортного документа.

Запитання 4: Чи існують випадки, коли національність вказується в офіційних документах в Україні?

Відповідь: У деяких випадках, таких як переписи населення, або під час подання документів на оформлення візи за кордон, громадянам України може бути запропоновано вказати свою національність. Однак це не є обов’язковим і носить інформативний характер.

Запитання 5: Як Україна на міжнародному рівні доводить відсутність дискримінації за національною ознакою?

Відповідь: Україна підписала та ратифікувала численні міжнародні договори, зокрема Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації та Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. У цих документах зафіксовано принцип заборони дискримінації за національною ознакою.