Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Діагностика ризику фіброзу печінки при показнику шкали FIB-4 ≥1,3
У разі, якщо пацієнт має показник шкали FIB-4 ≥1,3, важливо вчасно провести додаткове обстеження для визначення рівня ризику фіброзу печінки. Один із найбільш ефективних методів в цьому випадку є транзієнтна еластографія, що дозволяє неінвазивно визначити ступінь жорсткості печінки.
Транзієнтна еластографія (FibroScan) є безболісним і швидким методом діагностики фіброзу печінки. Під час процедури, спеціальний апарат вимірює ступінь жорсткості печінки за допомогою ультразвукових хвиль. Цей метод є надійним для виявлення фіброзу та має велику точність у визначенні стадії захворювання.
В порівнянні з біопсією печінки, яка є інвазивною процедурою з ризиком ускладнень, транзієнтна еластографія є більш безпечним та зручним методом для визначення рівня фіброзу. МРТ печінки, хоча є високоточним методом дослідження, він може бути зайвим у випадку показника FIB-4 ≥1,3, коли неінвазивні методи можуть дати необхідну інформацію.
NALFD Fibrosis Score (NFS), хоча є корисним інструментом для визначення фіброзу у пацієнтів з неалкогольним жировим захворюванням печінки, проте в умовах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки за показником FIB-4 ≥1,3, транзієнтна еластографія залишається найбільш оптимальним варіантом.
Отже, у випадку, коли показник шкали FIB-4 у пацієнта ≥1,3, рекомендується провести транзієнтну еластографію для визначення рівня ризику фіброзу печінки.
Оставить ответ